Фільтрувати матеріали за датою: Четвер, 03 жовтня 2019

Про продовження децентралізації, необхідність рішучих кроків, передовсім, у нормативно-правовій площині, чергові місцеві вибори обговорювали з журналістами. Моя особиста точка зору, яку поділяють мої колеги, що реформа, розпочата з прийняття у квітні 2014 року Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, заходи, здійснені для її реалізації, себе виправдовують. Але останні два роки діяльності парламенту минулого скликання стали періодом стагнації цієї реформи. Жодного законодавчого акту, який був потрібний для продовження реформи не було прийнято. Тож у багатьох напрямках прогресу не відбулося. Особливо це стосується реформування регіонального (обласного), та субрегіонального (районного) рівнів, для чого потрібні зміни до Конституції в частині місцевого самоврядування, чого не відбулося.
В Україні за роки незалежності на законодавчому рівні не врегульовані питання адміністративно-територіального устрою, при цьому використовуються нормативно-правові акти Української РСР. Хоча проект закону про засади адміністративно-територіального устрою майже два роки пролежав у Верховній Раді минулого скликання і не був розглянутий.

На моє переконання необхідно, керуючись концептуальними засадами реформи та принципами Європейської хартії місцевого самоврядування, провести розмежування повноважень між представницькою та виконавчою владою. Районні та обласні ради мають отримати право утворити власні виконавчі комітети. Відповідні державні адміністрації мають бути ліквідовані і впроваджено інститут префекта.

Для мене принципово, щоб префектура здійснювала контроль законності рішень, прийнятих радами. Але, не контроль над органами самоврядування.
Трьохмільйонна область не може мати чотири райони, як пропонують експерти з Києва. Один район з населенням близько 1,9 млн чоловік, до якого включили місто Харків і ще 13 районів області, – абсурдна!

Логіка повинна в першу чергу виходити з ПОВНОВАЖЕНЬ, а тоді буде зрозуміла необхідна кількість для можливості надання якісних та доступних адмінпослуг. З цього питання повинна бути виважена державницька позиція.
Наступного року мають відбутися чергові вибори до місцевих рад. Моя особиста позиція, з якою погоджуються мої колеги по Українській асоціації районних та обласних рад, що це повинні бути чергові вибори, а не позачергові. Відповідне рішення було схвалено Правлінням Асоціації. Немає ніякої необхідності прискорювати виборчий процес, йти на поводі політичних технологів, які змагаються за рейтинги в рамках політичних проектів. Я завжди наголошував, що велику політику не можна переносити у площину місцевого самоврядування. Місцевому самоврядуванню без того вистачає справ, навіть відповідно до чинного законодавства. Чергові місцеві вибори мають пройти на новій територіальній основі. Територія України має бути повністю покрита спроможними об’єднаними територіальними громадами; проведено моделювання укрупнення районів; здійснено чітке розмежування повноважень між представницькою та виконавчою владою, а також між місцевим, районним та обласним рівнями.

У нас є рік, щоб підготуватися до місцевих виборів. Прийняти зміни до Конституції, цей процес можливо завершити не раніше лютого наступного року. Після того, прийняти належні законодавчі акти та відповідні нормативні урядові документи, які забезпечать впровадження у життя передбачені зміни. Таким чином підійти до жовтня 2020 року з врегульованою правовою системою , яка дасть імпульс становлення місцевого самоврядування, нові можливості для розвитку кожної громади та усіх регіонів. Хочу звернути увагу на недосконалість виборчого законодавства. При формуванні місцевих рад, третє скликання поспіль проводяться експерименти. Наприклад, обласна рада п’ятого скликання формувалася виключно за партійними списками. У шостому скликанні половину депутатів обирали за мажоритарною системою, половину – за пропорційною. Поточне скликання формувалося із застосуванням відкритих списків, але таким чином, що не має рівного представництва територій, окремі райони, міста, громади зовсім не мають свого представництва в обласних радах. (На Харківщині відсутні депутати облради на 23 виборчих округах; м. Люботин, Барвінківський, Шевченківський райони не мають жодного депутата облради)Аналогічна ситуація по всій країні .Отже , система дискредитує себе в очах виборців.Пресконференція

Опубліковано в Новини